Сторінка психолога

Вишнівська ЗОШ І - ІІІ ст. № 2

Кроки з подолання залежностей (для підлітків)

Дитина і агресія в сім’ї

Що ми зазвичай розуміємо під насильством? Найчастіше лише фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам навіть важко припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо його жертвами. Виявляється, насильство – це й ще:

1. Погрожування нанесенню собі або іншому тілесних ушкоджень.

2. Невиразні погрози типу: „Ти у мене дограєшся!”

3. Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти що-небудь.

4. Заподіяння шкоди домашнім тваринам (щоб „помститися” партнеру).

5. Ламання та знищення особистих речей.

6. Використання лайливих слів, лайка.

7. Приниження, образи, постійне підкреслювання недоліків.

8.Контролювання, обмеження у спілкуванні, стеження.

9. Заборона лягати спати або насильне пробудження

10. Звинувачення у всіх проблемах.

11. Критика думок, почуттів, дій.

12. Поводження з ним/нею як з прислугою.

13. Ігнорування.

Насильством щодо дітей, крім цього вважається:

1. Нехтування дитиною.

2. Нехтування обов’язками щодо дитини.

3. Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери (психологічне ізолювання).

4. Недостатнє забезпечування дитини наглядом та опікою.

5. Втягування дитини у з’ясування стосунків між батьками і використовування її з метою шантажу.

6. Недостатнє задоволення потреб дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це.

7. Використовування алкогольних напоїв(наркотиків) до межі втрати самоконтролю над діями.

8.Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Не важко помітити, що все це не рідкість в наших сім’ях. Ми не розглядаємо це, як щось особливе. Так поводили себе наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може впливати на нас самих і на наших дітей.
Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як би відстояти свою точку зору. Їм все одно, що відбувається в навколишньому світі.
Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.
Діти бачать, чують, пам’ятають більше, ніж вважають дорослі.
Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх – навіть на немовлят – впливає домашнє насильство.
Будь-яке домашнє насильство – незалежно від того, направлено воно безпосередньо на дитину чи на іншого члена сім’ї – травмує дитину!
Як діти реагують, коли стають свідками насильства в сім’ї?

1. Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, ніби вони відповідальні за насильство, яке їм доводиться спостерігати.

2. Діти відчувають сум.

3. Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?
Вони можуть:

- реагувати надто агресивно,
- не визнавати авторитетів,
- бути пасивними чи пригніченими,
- мати вигляд знервованих або заляканих,
- жалітися на головний біль, біль у шлунку, постійне відчуття втоми або сонливість тощо.

Пам’ятайте! У сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитись до себе і до оточуючих, як впоратись з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.
Які уроки може отримати дитина, що стикається із домашнім насильством?

1. Насильство – це спосіб розв’язування конфліктів або отримування бажаного. Цю навичку діти переносять в оточуюче середовище: спочатку у дитячий садок і школу, потім в дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю і на своїх дітей.
2. Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Вони отримують впевненість, що тиск і агресія призводять до бажаного результату і не шукають інших способів взаємодії з людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи права іншого.
3. Довіряти людям, особливо, дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях вони не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм важко встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.
4. Свої почуття і потреби не можна виражати відкрито. Дитина не може виразити свої справжні почуття в сім’ї, тому що або до неї нікому немає діла, або за цим наступить покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття. Дієві тільки негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто виявляти.

У сім’ях, де у стосунках з дітьми переважають

- контролювання,
- нехтування дитячими потребами,
- тиснення,
- приниження одне одного

дитина може вирости агресивною або забитою, що не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виростити. Ми весь час повинні пам’ятати, що дитина – наше дзеркало.
Якщо дитина демонструє агресивні реакції, це ще не означає, що вона робить негативний вчинок. Агресія – це форма поведінки, яка направлена на самозахист і служить для адаптування до навколишнього середовища, задоволення бажань і досягнення мети.
Агресія як самозахист є важливим засобом розвитку пізнання та здатності покладатися на себе.
Ворожа агресивність може викликатися відвертим бажанням завдати комусь болю та отримати від цього задоволення.
Оскільки агресивність неоднорідна, в різних ситуаціях треба діяти по різному. В одних випадках підтримати дитину, в інших – захистити від агресивності.
Коли дитина поводить себе агресивно

З’ясуйте для себе, в яких ситуаціях, з ким, де дитина поводить себе агресивно, тоді вам легше буде зрозуміти причини такої поведінки.

Навчайте дитину висловлювати свої почуття і потреби відкрито. Гнів та агресивність – це нормальні природні почуття. Головне те, як ми їх сприймаємо і виражаємо. Традиційно ми привчаємо дітей затискувати свій гнів та агресивність, і коли ці почуття з’являються, дитина навчається їх ховати, відчуваючи сором і провину.

Встановіть чіткі та незмінні межі поведінки. Впевніться, що дитина розуміє: ворожі агресивні дії неприпустимі ніколи.

Пам’ятайте, що ваші дії для дитини – основний взірець для наслідування. Ваша поведінка може бути уроком того, як можна одержувати те, що хочеш, не звертаючись до нападів, тиску, погроз, бійок.

Дата последнего изменения этого узла 28.10.2009