|
Високі золотаво-багряні хвилі різьблених кленів,
тендітних беріз та ошатних лип 1 вересня 1972 року розітнув гордий красень
фрегат – Вишнівська восьмирічна школа № 2 Києво-Святошинського району
Київської області. Чайками кружляє над нею осіннє листя, волелюдне море
підіймає зі своїх глибин до сонця веселкові перлини айстр на
урочисто-святковому шкільному подвір’ї. Тоді, вересневої пори, срібний
шкільний дзвоник уперше покликав у захоплюючу навколосвітню подорож до
Атлантиди Знань 654 учні – від несміливих «первачків» до замріяних юнаків і
юнок восьмого класу.
Перший директор Вишнівської восьмирічної школи № 2 Шевчук
Василь Васильович з надією і довірою вдивлявся в обличчя своїх перших учнів
та молодих учителів. А прийшли працювати в нову школу невеликого містечка
Вишневе енергійні й завзяті педагоги: Конфедерат Ірина Миколаївна, Синьоока
Галина Іванівна, Бухал Надія Миколаївна, Можарівська Валентина Вікторівна –
вчителі української мови та літератури; Хіміченко Зінаїда Карпівна, Савченко
Валентина Іванівна, Шевчук Ліна Тимофіївна – вчителі російської мови та
літератури; Кабіщер Роза Михайлівна, Кричкевич Ніла Дмитрівна, Старченко
Віра Іванівна – вчителі математики; Старченко Олександр Миколайович –
вчитель фізики; Грінченко Ніна Василівна – вчитель біології та хімії;
Хоменко Людмила Павлівна – вчитель географії; Краснощок Лідія Андріївна –
вчитель історії; Петриненко Людмила Іванівна, Полуектова Клавдія
Олександрівна – вчителі англійської мови; Прокопенко Іван Максимович –
учитель трудового навчання; Грязнов В.І. – вчитель фізкультури; Гераськов
Анатолій Васильович – вчитель музики і співів; Владімірова Тамара
Володимирівна – вчитель креслення та малювання; а також класоводи Сірош
Н.Т., Дмитренко С.М., Купрієнко М.Я., Хомич К.Г., Павленко Л.Р., Зозуля
Г.В., Щибря Т., Полянська Л.П., Кравченко Є.П.
Вишнівська восьмирічна школа № 2 привітно й гостинно
відчинила для своїх вихованців двері 12 навчальних кабінетів, майстерні
технічної праці, спортивного залу, їдальні, бібліотеки, кімнати для
організаційної роботи з учнівською молоддю. Застигла в цеглі й склі будівля
враз ожила, засяяла сонячною усмішкою вікон, задихала теплом дитинства як
тільки-но її кабінети і коридори заповнило гамівно-щебетливе школярство. Її
високий поріг щоденно радо зустрічав світле «Доброго ранку!» і сумно
проводжав тихе «До побачення!». Щирий дитячий сміх, дружній потиск руки,
перша любов, гаряче биття юнацьких сердець вдихнули життя у Вишнівську
восьмирічну школу № 2, що стала справжньою окрасою міста, його надією на
майбутнє й довголіття.
З яким захопленням вишнівчани зустріли звістку про те, що
улюбленій ними школі вдруге подароване життя – вона тепер даватиме своїм
учням повну середню освіту! Небо людської надії й віри прихилив до
Вишнівської школи № 2 її наполегливий педагогічний колектив та новий
директор Козловець Гордій Семенович (1974). Саме з його лагідно-турботливих
рук злетів, мов у вирій, у високе небо дорослості перший випускний 10 клас
1976 року:
Прощавай, шкільна скрипуча парто –
Шхуна у країну добрих знань!
Шкодувати рано ще й не варто,
Бо у серці тисяча бажань.
Ой, куди світанок дня покличе,
Поведе куди він завтра вас!
І щемить чекання на обличчі,
І звучить шкільний, прощальний вальс!
Детальніше...
|
