Притча о спорщиках

Один раз Учитель спросил у своих учеников:
- Почему, когда люди ссорятся, они кричат?
- Потому, что теряют спокойствие,- сказал один.
- Но зачем же кричать, если другой человек находиться с тобой рядом?- спросил Учитель.- Нельзя с ним говорить тихо? Зачем кричать, если ты рассержен?
Ученики предлагали свои ответы, но ни один из них не устроил Учителя. В конце концов он объяснил:
- Когда люди недовольны друг другом и ссорятся, их сердца отдаляются. Для того чтобы покрыть это расстояние и услышать друг друга, им приходится кричать. Чем сильнее они сердятся, тем громче кричат.
- А что происходит, когда люди влюбляются? Они не кричат, напротив, говорят тихо. Потому, что их сердца находятся очень близко, и расстояние между ними совсем маленькое. А когда влюбляются еще сильнее, что происходит?- продолжал Учитель.- Не говорят, а только перешептываются и становятся еще ближе в своей любви.
В конце даже перешептывание становится им не нужно. Они только смотрят друг на друга и все понимают без слов.
Такое бывает, когда рядом двое любящих людей.

Так вот, когда спорите, не позволяйте вашим сердцам отдаляться друг от друга, не произносите слов, которые еще больше увеличивает расстояние между вами. Потому что может прийти день, когда расстояние станет так велико, что вы не найдете обратного пути.

Притча о любви

 Говорят, что однажды собрались в одном уголке земли вместе все человеческие чувства и качества. Когда СКУКА зевнула уже в третий раз, СУМАСШЕСТВИЕ предложило: А давайте играть в прятки!? ИНТРИГА приподняла бровь: Прятки? Что это за игра? И СУМАСШЕСТВИЕ объяснило, что один из них, например, оно, водит, закрывает глаза и считает до миллиона, в то время как остальные прячутся. Тот, кто будет найден последним, станет водить в следующий раз и так далее... ЭНТУЗИАЗМ затанцевал с ЭЙФОРИЕЙ, РАДОСТЬ так прыгала, что убедила СОМНЕНИЕ, вот только АПАТИЯ, которую никогда ничего не интересовало, отказалась участвовать в игре. ПРАВДА предпочла не прятаться, потому что в конце концов ее всегда находят, ГОРДОСТЬ сказала, что это совершенно дурацкая игра (ее ничего кроме себя самой не волновало), ТРУСОСТИ очень не хотелось рисковать. Раз, два, три, - начало счет СУМАСШЕСТВИЕ. Первой спряталась ЛЕНЬ, она укрылась за ближайшим камнем на дороге, ВЕРА поднялась на небеса, а ЗАВИСТЬ спряталась в тени ТРИУМФА, который собственными силами умудрился взобраться на верхушку самого высокого дерева. БЛАГОРОДСТВО очень долго не могло спрятаться, так как каждое место, которое оно находило, казалось идеальным для его друзей: Кристально чистое озеро для КРАСОТЫ; Расщелина дерева - так это для СТРАХА; Крыло бабочки - для СЛАДОСТРАСТИЯ; Дуновение ветерка - ведь это для СВОБОДЫ! Итак, оно замаскировалось в лучике солнца. ЭГОИЗМ, напротив, нашел только для себя теплое и уютное местечко. ЛОЖЬ спряталась на глубине океана (на самом деле она укрылась в радуге), а СТРАСТЬ и ЖЕЛАНИЕ затаились в жерле вулкана. ЗАБЫВЧИВОСТЬ, даже не помню,где она спряталась, но это не важно. Когда СУМАСШЕСТВИЕ досчитало до 999999,ЛЮБОВЬ все еще искала, где бы ей спрятаться, но все уже было занято. Но вдруг она увидела дивный розовый куст и решила укрыться среди его цветов. -Миллион, сосчитало СУМАСШЕСТВИЕ и принялось искать. Первой оно, конечно же,нашло ЛЕНЬ. Потом услышало, как ВЕРА спорит с Богом, а о СТРАСТИ и ЖЕЛАНИИ оно узнало по тому как дрожит вулкан, затем СУМАСШЕСТВИЕ увидело ЗАВИСТЬ и догадалось, где прячется ТРИУМФ. ЭГОИЗМ и искать было не нужно, потому что местом, где он прятался, оказался улей пчел, которые решили выгнать непрошеного гостя. В поисках СУМАСШЕСТВИЕ подошло напиться к ручью и увидело КРАСОТУ. СОМНЕНИЕ сидело у забора, решая, с какой же стороны ему спрятаться. Итак, все были найдены: ТАЛАНТ - в свежей и сочной траве, ПЕЧАЛЬ - в Темной пещере, ЛОЖЬ - в радуге (если честно, то она пряталась на дне океана). Вот только ЛЮБОВЬ найти не могли. СУМАСШЕСТВИЕ искало за каждым деревом, в каждом ручейке, на вершине каждой горы и, наконец, оно решило посмотреть в розовых кустах, и когда раздвигало ветки, услышало крик. Острые шипы роз поранили ЛЮБВИ глаза. СУМАСШЕСТВИЕ не знало, что и делать, принялось извиняться, плакало, молило, просило прощения и в искупление своей вины пообещало ЛЮБВИ стать ее поводырем. И вот с тех пор, когда впервые на земле играли в прятки... ЛЮБОВЬ слепа и СУМАСШЕСТВИЕ водит её за руку...

Мультимедійна карта війни

Эдуард Асадов

ПРЯМОЙ РАЗГОВОР

Боль свою вы делите с друзьями,
Вас сейчас утешить норовят,
А его последними словами,
Только вы нахмуритесь, бранят.

Да и человек ли, в самом деле,
Тот, кто вас, придя, околдовал,
Стал вам близким через две недели,
Месяц с вами прожил и удрал?

Вы общались, дорогая, с дрянью.
Что ж нам толковать о нем сейчас?!
Дрянь не стоит долгого вниманья,
Тут важнее говорить о вас.

Вы его любили? Неужели?
Но полшага - разве это путь?!
Сколько вы пудов с ним соли съели?
Как успели в душу заглянуть?!

Что вы знали, ведали о нем?
To, что у него есть губы, руки,
Комплимент, цветы, по моде брюки -
Вот и все, пожалуй, в основном?

Что б там ни шептал он вам при встрече,
Как возможно с гордою душой
Целоваться на четвертый вечер
И в любви признаться на восьмой?!

Пусть весна, пускай улыбка глаз...
Но ведь мало, мало две недели!
Вы б сперва хоть разглядеть успели,
Что за руки обнимают вас!

Говорите, трудно разобраться,
Если страсть. Допустим, что и так.
Но ведь должен чем-то отличаться
Человек от кошек и дворняг!

Но ведь чувства тем и хороши,
Что горят красиво, гордо, смело.
Пусть любовь начнется. Но не с тела,
А с души, вы слышите,- с души!

Трудно вам. Простите. Понимаю.
Но сейчас вам некого ругать.
Я ведь это не мораль читаю,
Вы умны, и вы должны понять:

Чтоб ценили вас, и это так,
Сами цену впредь себе вы знайте.
Будьте горделивы. Не меняйте
Золота на первый же медяк!

Найдорожча валюта світу

Першість серед найвагоміших грошей світу захопили валюти близькосхідних нафтовидобувних країн. Українська гривня на 41 місці

Лідирує кувейтський динар (буквений код KWD). Українцеві за кожен динар, виготовлений, до речі, з пластику, потрібно викласти 19,01 грн. Під час піврічної окупації Кувейту військами Іраку загарбники вивезли з країни всю готівку, яку їм вдалося виявити. Після цього зовнішній вигляд банкнотів був змінений. Менше року тому Кувейт відмовився від прив'язки своєї валюти до долара на користь корзини валют. Це вигідно країні, яка отримує доходи від експорту в американській валюті, але значну частку імпорту повинна оплачувати в євро і ієнах. На другому місці - бахрейнський динар (BHD). Щоб потримати в руках один динар, доведеться полегшити свій гаманець на 13,38 грн. Валюта настільки стійка, що іноземні банкноти абсолютно не цікавлять місцевих жителів. Європейськими і північноамериканськими валютами в найменшій державі арабського світу розплатитися, як правило, неможливо. Третє місце займає ріал Омана (OMR). Його курс по відношенню до гривні - 13,12. Ріал ділиться не на сто дрібніших одиниць, як більшість валют, а на тисячу: один ріал дорівнює 1000 байзам. Так само як і інші стабільні валюти нафтовидобувних арабських країн, ріал дозволяється вивозити з країни і ввозити назад без обмежень. Четверта позиція дісталася латвійському лату (LVL). Всього 11,42 грн - і лат у вас в кишені. Національна валюта Латвії виявилася найстійкішою серед нацвалют, що «вийшли з рубля», 15 республік колишнього СРСР - лат не піддавався за минулі 14 років девальвації. Після того, як кіпрський фунт і мальтійські ліри були замінені на євро, латвійський лат став однією з найпопулярніших валют Європи. Замикає п'ятірку лідерів фунт стерлінгів Сполученого Королівства (GBP). За один фунт потрібно віддати 10,03 грн. Важка економічна ситуація у Великобританії після Другої світової війни і посилення домінування США в світовій економіці привели до втрати фунтом стерлінгів статусу найбільш значущої грошової одиниці. Проте завдяки стабільності британської економіки в 2006-му він став третьою найбільш широко поширеною резервною валютою.

Нобелівська премія миру, 1979 р.

Албанська черниця мати Тереза (Агнес Гонджа Бояджіу) народилася в м. Скоп'є (колишня Оттоманська імперія, нині Югославія). Вона була молодшою з трьох дітей Ніколи Бояджіу, багатого будівельного підрядчика і торговця, який був пов'язаний з албанським націоналістичним рухом і помер за невияснених обставин в рік народження Агнес. Її мати, вроджена Дранафіле Бернаї, була ревною католичкою, вона часто брала з собою молодшу дочку під час відвідин хворих.

Агнес вчилася в державній школі, співала в церковному хорі. У виборі професії на неї вплинули контакти з Братерством благословенної Діви Марії – організацією, що допомагає бідним в різних країнах. Одного разу почувши, як священик її приходу читає листи від місіонерів з Індії, Агнес зацікавилася діяльністю бенгельськой місії. У інтерв'ю англійському письменникові Малькольму Маггеріджу Тереза згадувала, що після благочестивих роздумів і молитов вона зважилася «вирушити і повідати про життя Христа людям». Закінчивши середню школу в Скоп'є, Агнес вступила в ірландський орден сестер Лорето, що мав місію в Індії. Рік вона провела в дублінському абатстві Лорето, вивчаючи англійську мову, а 6 січня 1929 р. відплила до Калькутти.

Після закінчення терміну послушництва Агнес стала викладати історію і географію в школі св. Марії, за цей час вона встигла вивчити хінді і бенгальську мову. Агнес вибрала собі чернече ім'я Тереза на честь французької черниці XIX в. Терези де Ліз'є, яка прагнула робити добро, з радістю виконуючи найнеприємнішу роботу. Шість років опісля вона прийняла постриження під ім'ям матері Терези.

Монастир Лорето дозволяв вести відокремлений спосіб життя, проте знаходився він поблизу калькутських трущоб. Під час поїздки в притулок Дарджілінга в 1946 р. Тереза відчула «заклик», сенс якого їй був ясний, як вона згадувала пізніше: «Я повинна була покинути монастир і жити серед бідних, допомагаючи їм». Через два роки Тереза отримала від архієпископа Калькутського дозвіл працювати за межами монастиря. Вона стала носити біле сарі з блакитною облямівкою і розп'яттям, приколеним на плечі. Тоді ж Тереза отримала індійське громадянство.

Після інтенсивного тримісячного навчання на курсах американських медичних сестер в Патне Тереза відкрила школу в трущобах Моті Джіла. У 1950 р. вона отримала дозвіл Ватикану на створення нової конгрегації – ордена милосердя. Першими посвяченими стали колишні учні школи Лорето. До трьох звичайних чернечимх обітниць Тереза додала четвертий – «всіма силами служити бідним».

Стривожена жахливими умовами життя в трущобах, Тереза стала допомагати людям похилого віку, хворим і сиротам. Для кинутих на вулиці людей похилого віку нею в 1954 р. був заснований Будинок вмираючих. До цього часу число її добровільних помічників дійшло до 26. Тільки найвідданіші могли витримати суворий режим конгрегації: обов'язкову щоденну молитву в чотири години ранку, відсутність майна, окрім однієї зміни одягу, раціон найбіднішого населення і 16-годинну роботу серед бідних.

Популярність Терези поступово росла, і потік пожертвувань збільшувався, незабаром вона відкрила притулок для кинутих дітей, лепрозорій, будинок для літніх людей і майстерню для безробітних. Медпункти при залізничних станціях надавали безкоштовну медичну допомогу, надавали притулок для жінок і дітей. Пропрацювавши 10 років в Калькутті, Тереза отримала дозвіл відкривати місії в інших місцях. Центри були відкриті у Венесуелі (1965), на Цейлоні (1967), в Римі і Танзанії (1968), на Кубі (1986) і в інших місцях.

Хоча сама Тереза вважала свою роботу «краплею в морі», вона проте удостоїлася міжнародного визнання. У 1964 р. Тереза отримала премію імені Джавахарлала Неру, а два роки опісля Ватиканську премію Миру імені папи Іоанна XXIII. У 1979 р. їй була присуджена Нобелівська премія миру. Це рішення викликало критику з боку тих, хто вважав, що, допомагаючи страждущим, Тереза нічого не зробила для справи миру, яку покликана заохочувати Нобелівська премія. У своїй промові представник Норвезького нобелівського комітету Саннесс, проте, сказав: «Мати Тереза багато в чому допомогла перекинути міст від багатих країн до бідних... У кожній людині вона в змозі заронити насіння добра... Якби це було не так, суспільство позбулося б надії, а мирні зусилля втратили значення». На закінчення Саннесс послався на вислів Роберта Макнамари, президента Усесвітнього банку: «Мати Тереза гідна Нобелівської премії, оскільки вона затверджує мир в найважливішій сфері, захищаючи недоторканність людської гідності».

Тереза прийняла нагороду «в ім'я голодних, роздягнених, бездомних... всіх тих, хто не бачить ні допомоги, ні турботи». У своїй Нобелівській лекції вона говорила про християнську любов – рушійну силу своєї роботи і підкреслила, що любов і пошана до кожного людського життя є умовою загального миру. Отримані кошти вона витратила на будівництво притулків для бідних, зокрема для страждаючих проказою.

Як Нобелівський лауреат Тереза прийняла на себе ряд міжнародних доручень. У 1982 р. вона відвідала Ліван на прохання папи Іоанна Павла II як емісар миру, хоча доти уникала політичної діяльності. У 1985 р. Тереза виступала на Генеральній Асамблеї ООН з нагоди 40-річчя організації. Напередодні різдва 1985 р. вона спільно з архієпископом Нью-Йоркським відкрила в Нью-Йорку перший церковний притулок для хворих СНІДом. На прохання Терези троє вмираючих від СНІДу були звільнені з в'язниці і поміщені в новий притулок. У 1988...1989 рр. орден милосердя заснував свої відділення в Москві та Єревані.

Багато хто критикував позицію Терези відносно абортів та інших методів контролю за народжуваністю. Точка зору з даного питання була викладена нею в Нобелівській лекції: «Я бачу найбільшу загрозу миру в абортах, оскільки вони є справжньою війною, вбивством, здійснюваним матір'ю». Тереза засуджує фемінізм, особливо в Індії, закликаючи жінок будувати міцні сім'ї, дозволяючи «чоловікам робити те, до чого вони краще пристосовані».

Ті, хто зустрічався з Терезою, розповідають про її спокійну духовність, про любов, радість і пошану до життя, які вона випромінює. "Ми не робимо нічого великого, – записала Тереза одного разу, – ми робимо мало, але з великою любов'ю".